ярчук
ЯРЧУК, а, ч. 1. Ягня. Це ярка в кошарі, ярчук і ярчата (Перв., II, 1958, 134).
2. Собака з ярчати (у 2 знач.), якого, за народним повір'ям, боїться нечиста сила. Полетіли [ворони] Й летячи співали: Попливе наш Іван По Дніпру у Лиман З кумою. Побіжить наш ярчук В ірій їсти гадюк Зо мною (Шевч., І, 1963, 301); - Я б і зараз,- каже [чорт], - з тобою пішов, та удень небезпечно нашому брату ходить у слободу: часом наскочиш на ярчука та й півні кукурікають (Стор., І, 1957, 90); // Те саме, що ярча 2. [Лев: ] Еге! то знаю ж я! То Потерчата! Ну-ну, чекайте ж, приведу я взавтра щеняток-ярчуків, то ще побачим, хто тут заскавучить! (Л. Укр., III, 1952, 222).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ярчук | ярчуки |
Родовий | ярчука | ярчуків |
Давальний | ярчукові, ярчуку | ярчукам |
Знахідний | ярчука | ярчуків |
Орудний | ярчуком | ярчуками |
Місцевий | на/у ярчуку, ярчукові | на/у ярчуках |
Кличний | ярчуку | ярчуки |