цугом
ЦУГОМ, присл. У вигляді цугу; по дві або три пари коней, волів і т. ін., запряжених один за одним. Взяли її гарненько одягли Та у неділю й повінчали, І генеральшею назвали, І цугом в Київ повезли (Шевч., II, 1963, 243); Бачу: пишні похорони. Духовенство, цугом коні, Свічі, півчі у киреях (Щог., Поезії, 1958, 178); Пролетіли мимо запряжені цугом в закриті сани восьмеро коней, а за ними з кілька десятків вершників у жупанах з похиленими навскіс списами (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 32); // розм. Низкою, рядком, валкою. Панський лан. Спека. (В жнива ). Важко впряжені в коси цугом, повзли ми, батуючи золоті скиби чужого збіжжя. Падали колоски (Головко, І, 1957, 51).
цуг
ЦУГ, у, ч. Коні, воли і т. ін., запряжені поодинці або парами один за одним. [Кармелюк:] Ну, а на шляху як, що роблять хлопці? [Кушнірук:] А що ж хлопцям робить: сплять над шляхом, аж птаство у лісі полохається. За три дні ні один цуг, ні один тарантас не проїхав - пани тепер бояться цього шляху, як огню (Вас., III, 1960, 410); - А якось раптом - трах-бах - і зупинився «Кейс». Ні сюди ні туди. Виволокли його цугом волів із поля, поставили за панською воловнею (Речм., Весн. грози, 1961, 94); // розм. Ряд, валка возів, саней і т. ін., які їдуть услід одне одному. Головком тим часом готував резерви. Довгий цуг селянських підвід попався йому на вулиці (Ю. Янов., І, 1958, 206).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цуг | цуги |
Родовий | цугу | цугів |
Давальний | цугові, цугу | цугам |
Знахідний | цуг | цуги |
Орудний | цугом | цугами |
Місцевий | на/у цугу | на/у цугах |
Кличний | цугу | цуги |