хихотати
ХИХОТАТИ, очу, очеш і ХИХОТІТИ, очу, отиш, недок., розм. Нестримно, голосно сміятися; реготати. Кларетта підвелася. В машині лунали приглушені голоси й сміх. Сміялися німці, але їй здалося, що то хихоче Беніто (Загреб., Європа 45, 1959, 522); Курбала хихотів щасливим юнацьким сміхом і часом ляскав по плечах Кирила (Досв., Вибр., 1959, 323); // перен. Насміхатися, глузувати з кого-небудь. *Образно. Через якусь хвилину Давидові здається, що місяць раптом роздвоюється, а зорі почали товктися, підстрибувати, немов золота комашня. От і любуйся ними, коли навіть вони хихочуть з чоловіка (Стельмах, І, 1962, 479).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хихочу | хихочемо |
2 особа | хихочеш | хихочете |
3 особа | хихоче | хихочуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хихотатиму | хихотатимемо |
2 особа | хихотатимеш | хихотатимете |
3 особа | хихотатиме | хихотатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хихотав | хихотали |
Жіночий рід | хихотала | |
Середній рід | хихотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хихочімо | |
2 особа | хихочи | хихочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хихочучи | |
Минулий час | хихотавши |