удушливий
УДУШЛИВИЙ, а, е. 1. Із жарким, перегрітим повітрям, насиченим випарами; душний, задушливий. Випав удушливий день саме серед гарячої пори жнив (Мирний, II, 1954, 269).
2. Який не дає дихати, перешкоджає диханню, душить. Ціла хмара густого удушливого нафтового сопуху лягла на Борислав, немов убожество і недоля придавили його своїми широкими грудьми (Фр., І, 1955, 160); Уже Івась залився удушливим кашлем; а Карпо знай верга жменями сміття, знай віє його по хаті (Мирний, І, 1954, 270).
3. перен. Який давить, пригнічує. Я міг би вирватися з удушливої, поліцейської держави в «цивілізований світ», яким малювалась мені тоді Швейцарія (Козл., Сонце.., 1957, 90).
4. Який хворіє на астму; який буває у хворого на астму. І справді він був з виду страшний: з кривим оком, нечистим лицем і удушливий (Григ., Вибр., 1959, 199).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | удушливий | удушлива | удушливе | удушливі |
Родовий | удушливого | удушливої | удушливого | удушливих |
Давальний | удушливому | удушливій | удушливому | удушливим |
Знахідний | удушливий, удушливого | удушливу | удушливе | удушливі, удушливих |
Орудний | удушливим | удушливою | удушливим | удушливими |
Місцевий | на/у удушливому, удушливім | на/у удушливій | на/у удушливому, удушливім | на/у удушливих |