тогобічний
ТОГОБІЧНИЙ, а, е, розм. Який проживає чи міститься на іншому березі, по той бік річки. «Ти тутешній?» - питає [незнайомий]. «Ні, - кажу, - отче, я тогобічний» (Морд., І, 1958, 101); Дніпрове плесо тихе й синє, далеко чути кожен звук. Ось на човні копицю сіна везуть із тогобічних лук (Забіла, Поезії, 1963, 20).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тогобічний | тогобічна | тогобічне | тогобічні |
Родовий | тогобічного | тогобічної | тогобічного | тогобічних |
Давальний | тогобічному | тогобічній | тогобічному | тогобічним |
Знахідний | тогобічний, тогобічного | тогобічну | тогобічне | тогобічні, тогобічних |
Орудний | тогобічним | тогобічною | тогобічним | тогобічними |
Місцевий | на/у тогобічному, тогобічнім | на/у тогобічній | на/у тогобічному, тогобічнім | на/у тогобічних |