теренкур
ТЕРЕНКУР, -у, ч. Дозовані за відстанню, часом і кутом підйому піші сходження. // Метод санаторно-курортного лікування хворих на деякі форми серцево-судинних та інших захворювань (зміцнює серцевий м'яз, нервову систему, поліпшує дихання тощо), який передбачає дозовані фізичні навантаження у вигляді піших прогулянок, сходжень у гористій місцевості за певними маршрутами; в Україні лікування теренкуром особливо розвинуте у Криму і в Карпатах (Трускавець, Східниця та ін.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | теренкур | теренкури |
Родовий | теренкуру | теренкурів |
Давальний | теренкурові, теренкуру | теренкурам |
Знахідний | теренкур | теренкури |
Орудний | теренкуром | теренкурами |
Місцевий | на/у теренкурі | на/у теренкурах |
Кличний | теренкуре | теренкури |