схмеліти
СХМЕЛІТИ, ію, ієш, док . 1. Стати п'яним; сп'яніти, захмеліти. Чоловіки уже схмеліли, а були малослівні (Хор., Незакінч. політ, 1960, 37); Ой буде дивна дивина! Вночі додому не вернусь. Схмелію, певне, без вина І без горілки переп'юсь! (Мал., Звенигора, 1959, 56).
2. перен. Дійти до стану екстазу, самозабуття. Я не схмелів у ратній славі, А серце ніс новим трудам (Нагн., Вибр., 1957, 136).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | схмелію | схмеліємо |
2 особа | схмелієш | схмелієте |
3 особа | схмеліє | схмеліють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | схмелів | схмеліли |
Жіночий рід | схмеліла | |
Середній рід | схмеліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | схмеліймо | |
2 особа | схмелій | схмелійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | схмелівши |