спів
СПІВ, у, ч. 1. Дія за знач. співати. Катря припинилася. - Що він таке співає? - спиталася, вжахнувшися співу того: - що він співає? (Вовчок, І, 1955, 203); Кожної суботи у нас збиралися гості і починались співи гуртом (Думки про театр, 1955, 34); Обірвала [Марія] спів (Головко, II, 1957, 100); В голосі хлопця під час співу чується і радість, і непевність (Стельмах, II, 1962, 205); - Спів пташині потіха одна, - Хоч голодна, співа веселенько, Розважає пташине серденько (Л. Укр., І, 1951, 61); Стояв би тут і слухав дотемна Невгавний вітру спів: весна, весна, весна (Мисик, Біля криниці, 1967, 50); // Звуки, утворювані цією дією; наспів. Дуже приємненько було йому чути, що у хаті співав голосок, а вітер заносив теплим повівом і спів, і слова (Вовчок, І, 1955, 310); Здалека доносились різні співи: - то співали парубки та дівчата, сходячись на «вулицю» (Л. Укр., III, 1952, 477); На задній підводі хтось співав. Повільний, журливий спів далеко лунав над імлистими луками... (Гончар, III, 1959, 183).
2. Виконання пісень, арій і т. ін. як мистецтво, заняття. Ходив старий на торг у Київ да, попавши там десь дідуся, зараз і загарбав його до Череваня: дуже кохавсь Черевань у його співах (П. Куліш, Вибр., 1969, 195); Шкода, що я 10-го повинний їхати.. і через те не можу намилуватися, певне, добрячим співом Лисенківського хору (Мирний, V, 1955, 396); Слуху Юра не мав?. Він немилосердно фальшивить. Його співи - це просто лемент і вереск (Смолич, II, 1958, 12); Вечір був чомусь особливо зворушливий. Усім добором репертуару, характером виконання, настроєм лагідної засмученості.. сольного співу (Мас., Роман.., 1970, 321); Гуртовий спів - невід'ємна частина побуту нашого народу, його життєва необхідність (Нар. тв. та етн., 2, 1966, 60); // перев. мн. Предмет викладання в школі. Більшість викладачів музики і співів творчо проводять уроки, озброюють учнів знанням основ музичного мистецтва, розвивають їх музичні здібності (Ком. Укр., 7, 1964, 47); Він може викладати спів у школі (Ю. Янов., V, 1959, 179).
3. рідко. Те, що виконують голосом, голосами (пісня, мелодія і т. ін.). Хор співав партесні співи (Н.-Лев., VI, 1966, 368); На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала (Л. Укр., І, 1951, 43); Як їй мило співи колискові Та вплітати в перші сни синкові! (Вирган, В розп. літа, 1959, 29).
@ Лебединий спів див. лебединий.
4. перен., поет. Творчість поета, який символічно виступає в образі співця. Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (Граб., І, 1959, 189); Рідна земле, щаслива й багата, Мій уклін тобі, мій тобі спів! (Рильський, III, 1961, 139).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спів | співи |
Родовий | співу | співів |
Давальний | співові, співу | співам |
Знахідний | спів | співи |
Орудний | співом | співами |
Місцевий | на/у співі | на/у співах |
Кличний | співе | співи |
співа
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | співа | співи |
Родовий | співи | спів |
Давальний | співі | співам |
Знахідний | співу | співи |
Орудний | співою | співами |
Місцевий | на/у співі | на/у співах |
Кличний | співо | співи |
спіти
СПІТИ1, спію, спієш, недок. 1. Ставати спілим, дозрілим (про плоди, овочі, злаки і т. ін.); дозрівати, достигати. Ой з-за гори вітер віє - Калина не спіє (Чуб., V, 1874, 83); Спіють груші й яблука (Рильський, Бабине літо, 1967, 39); Навіть грудень не вкрива снігами ті долини, де зеленіють дерева і спіють мандарини (Забіла, У.. світ, 1960, 107); В степах полтавських ниви спіють (Мас., Срібна дорога, 1946, 87); * Образно. На ланах грає сонячна хвиля; під хвилею спіє хліборобська доля... (Мирний, І, 1949, 125); Їх вабили скарби далеких берегів, Де щире золото в підземних жилах спіє (Зеров, Вибр., 1966, 470).
2. перен. Досягати повної фізичної та духовної зрілості (про людину).- Ось бачиш що? ти на порі, І Ярина спіє... (Шевч., І, 1951, 276).
3. розм. Ставати готовим до вживання (доварюючись, досмажуючись і т. ін.). Може, у доньки ковбаси не спіють, тісто не сходить? (Ю. Янов., II, 1954, 213).
СПІТИ2, спію, спієш, док., перех., розм. Заспівати, проспівати. Не дали соловейкові ні їсти, ні пити, Заставляють соловейка славних пісень спіти (Чуб., V, 1874, 317).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спію | спіємо |
2 особа | спієш | спієте |
3 особа | спіє | спіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спітиму | спітимемо |
2 особа | спітимеш | спітимете |
3 особа | спітиме | спітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спів | спіли |
Жіночий рід | спіла | |
Середній рід | спіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спіймо | |
2 особа | спій | спійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | спіючи | |
Минулий час | співши |