сверблячий
СВЕРБЛЯЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до свербіти 1. При мокнучій екземі на шкірі лоба або щік з'являються спочатку невеликі підвищені, сильно сверблячі вузлики (Хвор. дит. віку, 1955, 136); // у знач. прикм. Який викликає свербіж. І знову щось темне підіймалося в ньому, як пара понад гнилим болотом, стирало думки, млоїло тіло і виганяло на чоло холодний, сверблячий піт (Коцюб., II, 1955, 275).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сверблячий | свербляча | свербляче | сверблячі |
Родовий | сверблячого | сверблячої | сверблячого | сверблячих |
Давальний | сверблячому | сверблячій | сверблячому | сверблячим |
Знахідний | сверблячий, сверблячого | сверблячу | свербляче | сверблячі, сверблячих |
Орудний | сверблячим | сверблячою | сверблячим | сверблячими |
Місцевий | на/у сверблячому, сверблячім | на/у сверблячій | на/у сверблячому, сверблячім | на/у сверблячих |