розхмарювати
РОЗХМАРЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗХМАРИТИ, рю, риш, док. 1. неперех., безос. Зникати з обрію (про хмари).
2. перех., перен., розм. Осявати, освітлювати що-небудь. Є в народі приказка така, Що й дідам дорогу-путь розхмарює: Той, хто воду п'є з молодика, - Не постаріє! (Бичко, Простота, 1963, 47).
3. перех., перен. Робити кого-небудь радісним, привітним; надавати радісного, веселого виразу чомусь; // Робити ненасупленим, непохмурим. Може, тому, що усмішка в нього була така тиха й ясна, може, тому, що тепло гладило сонце і все навколо раділо,- Мирон розхмарював брови й теж посміхавсь (Головко, І, 1957, 136).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розхмарюю | розхмарюємо |
2 особа | розхмарюєш | розхмарюєте |
3 особа | розхмарює | розхмарюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розхмарюватиму | розхмарюватимемо |
2 особа | розхмарюватимеш | розхмарюватимете |
3 особа | розхмарюватиме | розхмарюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розхмарював | розхмарювали |
Жіночий рід | розхмарювала | |
Середній рід | розхмарювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розхмарюймо | |
2 особа | розхмарюй | розхмарюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розхмарюючи | |
Минулий час | розхмарювавши |