псявіра
ПСЯВІРА, и, ч. і ж., діал. Уживається як лайка. А конфедерати, Знай, гукають: ..«Де цимбали? грай, псявіро!» Аж корчма трясеться (Шевч., І, 1963, 84); Раненько дівчини не стало, І знов я на лаві лежав, І міцно слабими руками Пустую калитку держав. Узяла, псявіра, узяла [карбованця] (Рудан., Тв., 1956, 57); - Вогню, хлопці! Покажемо йому, псявірі, на цім світі пекло! - гукнув страшний в своїй люті Вернигора (Кач., Вибр., 1953, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | псявіра | псявіри |
Родовий | псявіри | псявір |
Давальний | псявірі | псявірам |
Знахідний | псявіру | псявіри |
Орудний | псявірою | псявірами |
Місцевий | на/у псявірі | на/у псявірах |
Кличний | псявіро | псявіри |