прокалатати
ПРОКАЛАТАТИ, аю, аєш, док. 1. неперех. Калатаючи чим-небудь, видати часті і сильні звуки. Хлоп'яча рука, висунувшись крізь дірку в завісі, голосно прокала-тала дзвоником тричі, і гомін стих (Шиян, Баланда, 1957, 209).
2. перех., рідко. Повідомити про що-небудь калатанням. Дзвін прокалатав кінець роботи на току (Бурл., О. Вересай, 1959, 85).
3. перех., перен., розм. Те саме, що прокалататися. Поки живеш ти, то треба, щоб знав, Що як життя своє прокалатав, Досить тяжкої роботи! (Л. Укр., І, 1951, 465); - Можливо, наші вже десь воюють, а я тут можу марно прокалатати усю війну (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 557).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прокалатаю | прокалатаємо |
2 особа | прокалатаєш | прокалатаєте |
3 особа | прокалатає | прокалатають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прокалатав | прокалатали |
Жіночий рід | прокалатала | |
Середній рід | прокалатало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прокалатаймо | |
2 особа | прокалатай | прокалатайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прокалатавши |