провінційний
ПРОВІНЦІЙНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що провінціальний. В алеї ще тинялися і сиділи на довгих лавах дівчата й хлопці. Між ними, як на бульварі провінційного міста, блукали червоноармійці, табір яких був десь у сосновому бору (Панч, На калин. мості, 1965, 197); Молодше, сповнене політичним шумуванням громадянство безжалісно розтоптувало й ховало його [дідича] провінційні скам'янілі ідеали, хоча й само не могло дійти до будь-якої згоди (Стельмах, І, 1962, 329).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | провінційний | провінційна | провінційне | провінційні |
Родовий | провінційного | провінційної | провінційного | провінційних |
Давальний | провінційному | провінційній | провінційному | провінційним |
Знахідний | провінційний, провінційного | провінційну | провінційне | провінційні, провінційних |
Орудний | провінційним | провінційною | провінційним | провінційними |
Місцевий | на/у провінційному, провінційнім | на/у провінційній | на/у провінційному, провінційнім | на/у провінційних |