провидіти
ПРОВИДІТИ, джу, диш, недок. 1. перех. Припуска ти що-небудь заздалегідь; передбачати. Він [Т. Г. Шевченко] віщим оком своїм провидів майбутній справедливий соціальний лад, провидів грядущу дружбу й братерство всіх трудящих (Рильський, IX, 1962, 155); // заст. Провіщати (у 1 знач.). Ти [пророк] провидів, що люд буде гнить у ворожій тюрмі, - Як же серце твоє не розбилось від лютого жалю? (Л. Укр., І, 1951, 183).
2. неперех., рідко. Ставати зрячим; прозрівати. «То уже марниця, що око червоне, добре, що хлопець провидів», - подумала вчителька (Ков., Світ.., 1960, 87).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | провиджу | провидимо |
2 особа | провидиш | провидите |
3 особа | провидить | провидять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | провидітиму | провидітимемо |
2 особа | провидітимеш | провидітимете |
3 особа | провидітиме | провидітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | провидів | провиділи |
Жіночий рід | провиділа | |
Середній рід | провиділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | провидьмо | |
2 особа | провидь | провидьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | провидячи | |
Минулий час | провидівши |