похитувати
ПОХИТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех. Хитати злегка або час від часу. По той бік очерет стояв чорною стіною, стиха похитуючи червонуватою куницею, злегка шелестячи пожовклим листям (Мирний, IV, 1955, 23); Розповідає біду свою Щур, зітхає, журно головою похитує (Вас., I, 1959, 234); По кладці молодиця перейшла, Похитуючи відрами дзвінкими (Рильський, III, 1961, 188); Морська хвиля обхлюпала дубок, почала повертати його, похитувати (Ю. Янов., II, 1958, 57); // безос. Трамвай злегка похитувало, і в такт гуркоту коліс кожен пасажир снував свої думки (Донч., II, 1956, 100); Оп'янів від їжі Данько. Сидів, і аж похитувало його (Гончар, Таврія, 1952, 74).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похитую | похитуємо |
2 особа | похитуєш | похитуєте |
3 особа | похитує | похитують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похитуватиму | похитуватимемо |
2 особа | похитуватимеш | похитуватимете |
3 особа | похитуватиме | похитуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | похитував | похитували |
Жіночий рід | похитувала | |
Середній рід | похитувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похитуймо | |
2 особа | похитуй | похитуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | похитуючи | |
Минулий час | похитувавши |