покахикувати
ПОКАХИКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Кахикати потроху або час від часу. Професор раз за разом мерзлякувато потирав руки й часто покахикував (Шовк., Інженери, 1948, 218); Поки вони обмітали сніг з чобіт і, покахикуючи, скидали шинелі, вийшла Віра (Грим., Син.., 1950, 223); // Навмисне неголосно кахикати, щоб привернути увагу або попередити про що-небудь. Саня мовчала. Лише зрідка покахикувала, щоб Лара чула, що вона так само не спить (Шовк., Інженери, 1956, 271).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покахикую | покахикуємо |
2 особа | покахикуєш | покахикуєте |
3 особа | покахикує | покахикують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покахикуватиму | покахикуватимемо |
2 особа | покахикуватимеш | покахикуватимете |
3 особа | покахикуватиме | покахикуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покахикував | покахикували |
Жіночий рід | покахикувала | |
Середній рід | покахикувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покахикуймо | |
2 особа | покахикуй | покахикуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | покахикуючи | |
Минулий час | покахикувавши |