погасання
ПОГАСАННЯ, я, с. Дія і стан за знач. погасати1. Чи вже ж і той огонь горить, Щоб тільки блиснути на мить І освітить собі хвилину погасання? (Сам., І, 1958, 112); Іржаві, темні грати неохоче впустили в камеру барвисті вилиски вечірнього погасання (Вас., II, 1959, 52); До недавнього часу ніхто не знав, що являють собою хромосферні спалахи, які причини їх виникнення і погасання (Веч. Київ, 19.VII 1961, 3); Ми [старі] навіть вороже дивимось на вас [потомків], бо ви женете нас до могили. Ви випиваєте наше погасання, красуєтесь і ростете. В цьому - закон існування (Ю. Янов., II, 1958, 22).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | погасання | погасання |
Родовий | погасання | погасань |
Давальний | погасанню | погасанням |
Знахідний | погасання | погасання |
Орудний | погасанням | погасаннями |
Місцевий | на/у погасанні | на/у погасаннях |
Кличний | погасання | погасання |