невільниця
НЕВІЛЬНИЦЯ, заст. НЕВОЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до невільник, невольник. [Маруся:] Я мусила потуречитись, бо я ж невольниця, бо я ж куплена на базарі за гроші (Н.-Лев., II, 1956, 454); Везуть їх, невільниць, на ринок рабинь (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 125); Біля двох років.. її муж протримав на замку в Олеську молоду невільницю туркеню (Ле, Хмельницький, І, 1957, 171); [Русалка (пручаючись) :] З якого часу тут русалки стали невільницями в озері? (Л. Укр., III, 1952, 192); Чому я така нещасна? Чому я така невольниця у твого тата? (Круш., Буденний хліб.., 1960, 107).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | невільниця | невільниці |
Родовий | невільниці | невільниць |
Давальний | невільниці | невільницям |
Знахідний | невільницю | невільниць |
Орудний | невільницею | невільницями |
Місцевий | на/у невільниці | на/у невільницях |
Кличний | невільнице | невільниці |