наплакати
НАПЛАКАТИ, ачу, ачеш, док., перех. 1. розм. Плачучи, пролити певну кількість сліз. Та плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха не обійдеш, не об'їдеш (Свидн., Люборацькі, 1955, 26); Царевич посадив.. невірну сестру на кам'яний стовп та поклав з одної сторони скирту сіна, з другої цебро і каже: - З'їж те сіно та наплач повен цебер сліз, тоді прощу тобі! (Оп., Іду.., 1958, 393).
2. Спричинити плачем припухлість, почервоніння очей. Не раз гірко й плакала [Мар'я]. Та що сльозами поможеш? Тільки очі наплачеш та себе засушиш (Мирний, III, 1954, 198).
3. розм. Плачучи, накликати горе, нещастя і т. ін. Може, справді се йому мої сльози одливаються. Нехай же мати божа прощає мене, грішну, що я свойому братику лихо наплакала! (Вовчок, І, 1955, 18).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наплакачу | наплакачемо |
2 особа | наплакачеш | наплакачете |
3 особа | наплакаче | наплакачуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наплакав | наплакали |
Жіночий рід | наплакала | |
Середній рід | наплакало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наплакачмо | |
2 особа | наплакач | наплакачте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | наплакавши |