мовлений
МОВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мовити. І в тишу дзвінку Шугнуло, Ніби орел з висоти. Мовлене тим, що в вінку: - Брати! (Гончар, IV, 1960, 22); Ми вдячним серцем зберігаєм нині Слова великі, мовлені тоді: Робітники Росії й України Навік єдині в битвах і труді! (Мас., Київ. каштани, 1954, 10); // безос. присудк. сл. мовлено. Хай слово мовлено інакше - та суть в нім наша зостається (Тич., І, 1957, 193).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мовлений | мовлена | мовлене | мовлені |
Родовий | мовленого | мовленої | мовленого | мовлених |
Давальний | мовленому | мовленій | мовленому | мовленим |
Знахідний | мовлений, мовленого | мовлену | мовлене | мовлені, мовлених |
Орудний | мовленим | мовленою | мовленим | мовленими |
Місцевий | на/у мовленому, мовленім | на/у мовленій | на/у мовленому, мовленім | на/у мовлених |