котусь
КОТУСЬ, я, ч. Пестл. до кіт 1. Узяла [відьма] жаб'ячої сметанки та кобилячого сиру.. і, поскладавши на тарілочку, поставила перед свого котуся (Кв.-Осн., II, 1956, 103); Рудий котусь показав себе дужчим і спритнішим навіть від такого проворного спритника, як київський жонглер Іван Покиван (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 234).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | котусь | котусі |
Родовий | котуся | котусів |
Давальний | котусеві, котусю | котусям |
Знахідний | котуся | котусів |
Орудний | котусем | котусями |
Місцевий | на/у котусі, котусеві | на/у котусях |
Кличний | котусю | котусі |