зчудування
ЗЧУДУВАННЯ, я, с. Стан за знач. зчудуватися. - Це справді ви, Орядин? - А я, я! - відповів цей, обзираючись з немалим зчудуванням і мов немило вражений (Коб., І, 1956, 151); Підніс [Демидов] ногу і на велике своє зчудування замітив, що підошва черевика вже зовсім протерлася, діра трохи не наскрізь (Мак., Вибр., 1954, 57).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зчудування | зчудування |
Родовий | зчудування | зчудувань |
Давальний | зчудуванню | зчудуванням |
Знахідний | зчудування | зчудування |
Орудний | зчудуванням | зчудуваннями |
Місцевий | на/у зчудуванні | на/у зчудуваннях |
Кличний | зчудування | зчудування |