зряджати
ЗРЯДЖАТИ, аю, аєш, недок., ЗРЯДИТИ, зряджу, зрядиш, док., перех., діал. 1. Вбирати, чепурити. Що в суботу кісоньку чесала, а в неділю головку зряджала (Сл. Гр.); // Обряджати (покійника). Три баби прийшло, одхаяли мене, його й зрядили.. Положили його на покуті, на лаві... (Барв., Опов.., 1902, 100).
2. Споряджати, збирати (в дорогу і т. ін.). О, як забути ту хвилину, Як мати бідная моя Мене зряджала на чужину!.. Ще ледве жевріла зоря... (Черн., Поезії, 1959, 194); У Тризубенка в хаті метушня - збори в дорогу.. Занадто вже зряджає його жінка - білизну в валізку вкладає (Головко, І, 1957, 328); // Відряджати, посилати куди-небудь. Обіцяли на Москву зрядити [Саву] - тепер ізнехтували, забули (Горд., Дівчина.., 1954, 147).
3. Наймати, домовляти. Марія врядила досвідченого старика Арсентія, щоб за кіньми приглянув (Горд., Сильніше смерті, 1946, 12).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зряджаю | зряджаємо |
2 особа | зряджаєш | зряджаєте |
3 особа | зряджає | зряджають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зряджатиму | зряджатимемо |
2 особа | зряджатимеш | зряджатимете |
3 особа | зряджатиме | зряджатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зряджав | зряджали |
Жіночий рід | зряджала | |
Середній рід | зряджало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зряджаймо | |
2 особа | зряджай | зряджайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зряджаючи | |
Минулий час | зряджавши |