зачумілий
ЗАЧУМІЛИЙ, а, е. 1. Хворий на чуму; заражений чумою. * У порівн. І тоді з ним [вигнанцем], як із зачумілим чи то прокаженим, ніхто не тільки не матиме будь-яких справ, а навіть не привітається, не дасть йому шматка хліба або притулку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 202).
2. перен. Який утратив здатність ясно розуміти; очманілий. [Василь:] Очумайтесь уже ви, задурені та зачумілі душі! Од ладану ви почаділи, оливою замастилися так, що і правди святої не бачите (Мирний, V, 1955, 116); Череда он зачуміла Бреде безбаш по горі (Манж., Тв., 1955, 72).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зачумілий | зачуміла | зачуміле | зачумілі |
Родовий | зачумілого | зачумілої | зачумілого | зачумілих |
Давальний | зачумілому | зачумілій | зачумілому | зачумілим |
Знахідний | зачумілий, зачумілого | зачумілу | зачуміле | зачумілі, зачумілих |
Орудний | зачумілим | зачумілою | зачумілим | зачумілими |
Місцевий | на/у зачумілому, зачумілім | на/у зачумілій | на/у зачумілому, зачумілім | на/у зачумілих |