зачмелений
ЗАЧМЕЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зачмелити.
2. у знач. прикм. Сп'янілий; очманілий. На другий день, коли він пішов по службі, а вона зосталася сама у хаті, їй пригадалося вчорашнє, і нестямно важкі думи облягли її зачмелену голову (Мирний, III, 1954, 381); Я тебе бачив, гуцуле. Бачив серед скаженої ріки на тяжкій.. роботі, бачив у свято зачмеленого, отруєного (Хотк., II, 1966, 376).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зачмелений | зачмелена | зачмелене | зачмелені |
Родовий | зачмеленого | зачмеленої | зачмеленого | зачмелених |
Давальний | зачмеленому | зачмеленій | зачмеленому | зачмеленим |
Знахідний | зачмелений, зачмеленого | зачмелену | зачмелене | зачмелені, зачмелених |
Орудний | зачмеленим | зачмеленою | зачмеленим | зачмеленими |
Місцевий | на/у зачмеленому, зачмеленім | на/у зачмеленій | на/у зачмеленому, зачмеленім | на/у зачмелених |