захлющати
ЗАХЛЮЩАТИ, щить, док., розм. Почати хлющати; политися. Насунулись хмари, посипалася крупа пополовині з холодним дощем, а потім наглий дощ запіжив, аж захлющав (Н.-Лев., IV, 1956, 260); // безос. Вже і город недалечко - Все воно, як треба - Тільки де взялася хмара: Як захлющить з неба! (Щог., Поезії, 1958, 482).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захлющу | захлющимо |
2 особа | захлющиш | захлющите |
3 особа | захлющить | захлющать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | захлющав | захлющали |
Жіночий рід | захлющала | |
Середній рід | захлющало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захлющімо | |
2 особа | захлющи | захлющіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | захлющавши |