заспокоєний
ЗАСПОКОЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до заспокоїти. Замфір бачив, як возили на Прут важкі залізні бочки. «Отрута, отрута», - шептали молдувани, значно заспокоєні тим, що більш не знаходять філоксери (Коцюб., І, 1955, 215); Тетяна вже певна була, що одужає, що незабаром покине тверде ліжко, і знову закипить у дужих руках робота. Нарешті, трохи заспокоєна такими думками, вона заснула (Ю. Янов., І, 1959,57).
2. у знач. прикм. Який заспокоївся, став тихий, спокійний. Сумно в гаю заспокоєнім, вогкою ніччю придавленім (Л. Укр., І, 1951, 281); Дніпро кидався могутніми хвилями на камені і, перестрибнувши їх, котив заспокоєні води далі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 390).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заспокоєний | заспокоєна | заспокоєне | заспокоєні |
Родовий | заспокоєного | заспокоєної | заспокоєного | заспокоєних |
Давальний | заспокоєному | заспокоєній | заспокоєному | заспокоєним |
Знахідний | заспокоєний, заспокоєного | заспокоєну | заспокоєне | заспокоєні, заспокоєних |
Орудний | заспокоєним | заспокоєною | заспокоєним | заспокоєними |
Місцевий | на/у заспокоєному, заспокоєнім | на/у заспокоєній | на/у заспокоєному, заспокоєнім | на/у заспокоєних |