засвербіти
ЗАСВЕРБІТИ, бить, док. 1. Почати свербіти. Засвербіла Івасева долоня (Мирний, І, 1954, 176); Очі мимоволі чомусь засвербіли, і я, коли б тут не було так багато людей, розплакався б від жалю (Збан., Мор. чайка, 1959, 208); // безос. У Бранка засвербіло в носі. Він чхнув (Вільде, Сестри.., 1958, 483).
@ Засвербіли руки-хтось відчув сильне бажання щось робити, зробити. [Сергєєв:] Ходив до Дніпра. З того часу, як переправились на правий берег, я зрозумів: засівати будемо навесні всю Україну. І, повірте, засвербіли руки (Дмит., Драм. тв., 1958, 133); Язик засвербів (засвербить) - хтось відчув сильне бажання розповісти про щось, поговорити. - Та як засвербить у тебе язик, ти ж не той... не та-ла-ла-ла, - а краще терпуга полижи... (Вишня, І, 1956, 315).
2. безос. з інфін., перен. Дуже захотіти що-небудь зробити. -Чого це Вам засвербіло стати новоявленим Колумбом? (Рибак, Час.., 1960, 743); - Коли тобі так засвербіло женитись - візьми дружину по своєму пір'ю (Збан., Єдина, 1959, 130).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засвербу | засвербимо |
2 особа | засвербиш | засвербите |
3 особа | засвербить | засвербать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | засвербів | засвербіли |
Жіночий рід | засвербіла | |
Середній рід | засвербіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засвербімо | |
2 особа | засверби | засвербіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | засвербівши |