закиданий
ЗАКИДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закидати. Дно скрізь видно; воно закидане круглуватим камінням (Н.-Лев., II, 1956, 416); По драбині видерся я на горище. Воно просторе, закидане старими сітками, морською травою, дровами та стружками (Збан., Мор. чайка, 1959, 31); Пишу похапцем, в Чернігові, закиданий всякими справами (Коцюб., III, 1955, 200); у знач. прикм. [Бабуся:] І дівчина з Чугайстром щосили Побігли до закиданої ями (Воронько, Казка.., 1957, 15).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закиданий | закидана | закидане | закидані |
Родовий | закиданого | закиданої | закиданого | закиданих |
Давальний | закиданому | закиданій | закиданому | закиданим |
Знахідний | закиданий, закиданого | закидану | закидане | закидані, закиданих |
Орудний | закиданим | закиданою | закиданим | закиданими |
Місцевий | на/у закиданому, закиданім | на/у закиданій | на/у закиданому, закиданім | на/у закиданих |