завмираючий
ЗАВМИРАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до завмирати. Ще кілька рухів, завмираючих, ніжних, як дотик пелюстка, і молот спинився (Сенч., Опов., 1959, 23); Здалеки долітають завмираючі гуки музики... (Н.-Лев., IV, 1956, 110); Він замислився, дослухуючи рештки згасання. Ловить окремі тони завмираючих вулиць (Ю. Янов., І, 1958, 135).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | завмираючий | завмираюча | завмираюче | завмираючі |
Родовий | завмираючого | завмираючої | завмираючого | завмираючих |
Давальний | завмираючому | завмираючій | завмираючому | завмираючим |
Знахідний | завмираючий, завмираючого | завмираючу | завмираюче | завмираючі, завмираючих |
Орудний | завмираючим | завмираючою | завмираючим | завмираючими |
Місцевий | на/у завмираючому, завмираючім | на/у завмираючій | на/у завмираючому, завмираючім | на/у завмираючих |