гризота
ГРИЗОТА, и, ж. 1. Душевні страждання, мука. [Юлія:] Знаєте, пане, ми тут тілько четвертий день, але стілько гризоти зазнали, що й на рік би вистарчило (Фр., IX, 1952, 179); Григорій Стратонович пізно повернувся додому: хотів, щоб дружина не помітила його гризоти (Стельмах, Правда.., 1961,182); // Неспокійний, тривожний стан, зв'язаний із почуттям провини в чому-небудь, відповідальності за що-небудь і т. ін. Його [фашиста] не гризе й сумління. Бо звір не має совісті, а бандит не знає гризот (Смолич, Після війни, 1947, 9); - Чи не їсть тебе гризота за те минуле... (Цюпа, Три явори, 1958, 50).
2. розм. Те саме, що гризня 2. - Я той темний нарід, що в нього в хаті нема прожитку, що в нього не чути доброго слова, лиш гризоту та й прокльони (Март., Тв., 1954, 118); Це були для нього справжні вихідні дні від домашньої гризоти (Хижняк, Килимок, 1961, 22).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гризота | гризоти |
Родовий | гризоти | гризот |
Давальний | гризоті | гризотам |
Знахідний | гризоту | гризоти |
Орудний | гризотою | гризотами |
Місцевий | на/у гризоті | на/у гризотах |
Кличний | гризото | гризоти |