гадка
ГАДКА, и, ж. Те саме, що думка 1-3. От у таких думках та гадках іде не йде [Маруся], і ноги не служать; і сердиться на себе, чого вона на торг пішла (Кв.-Осн., II, 1956, 43); Репрезентант міністерства освіти, як кажуть, виступив з гадкою, що українська література - література народна, для народу, а для цеї останньої, по гадці комісії Нобеко, має лишитися цензура (Коцюб., III, 1956, 278); Мартинові гадки спорхують раптом, як ті курчата з-під коней (Козл., Пов. і опов., 1949, 8).
@ Гадки не дати - не збагнути. Що б це сталося з моїми добрими та щирими земляками? Міркую, міркую і гадки не дам, що воно таке! (Шевч., VI, 1957, 50);
Гадати гадку див. гадати1; Губитися в гадках див. губитися; Закинути гадку про кого - що; Закинути гадку за грядку - забути, не згадувати, не думати про кого-, що-небудь. Та цур йому, власному лихові, я про нього давно гадку закинула! (Л. Укр., V, 1956, 70); Я, наприклад, не розумію, як би я, бувши здоровою, не провела Михаля або Френкеля, не відповіла на їх листи і взагалі "закинула гадку за грядку", раз вони з'їхали з моїх очей (Л. Укр., V, 1956, 427); [І] гадки (в гадці) [собі] не мати - не думати зовсім, і в думках нічого не мати. Не журиться Катерина І гадки не має - У новенькій хустиночці В вікно виглядає (Шевч., І, 1963, 23); - Прокурор викликає [Гузиря] до Дрогобича, а він, мов кавалер, ходить по вулиці та й не має собі ніякої гадки (Чорн., Пісні.., 1958, 76); Не було й гадки - і не думав хто-небудь. Я було радію, слухаючи того її щебетання. Не було й гадки, щоб усе те щастя у велике лихо повернулось (Вовчок, І, 1955, 281); Про те, щоб пускатись в дорогу у таку пітьму в невідомій стороні, не було й гадки. Треба було дочекатися світу (Коцюб., І, 1955, 357); Узяли (обсіли, обняли і т. ін. ) думки та гадки (думки-гадки) кого, що - задумався, зажурився, заклопотався хтось. Узяли її [Галочку] думки та гадки... Тільки і чути її, як важко здихне.. сплакне... (Кв.-Осн., II, 1956, 336); Думки-гадки обсіли його [Антона] голову (Чорн., Визвол. земля, 1950, 39); Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (Вовчок, І, 1955, 7); Шкода й гадки - немає чого й думати, нічого й думати. - Там би [дома] я спочив хоч мало, Молившися богу. Там би я... Та шкода й гадки, Не буде нічого (Шевч., II, 1963, 85).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гадка | гадки |
Родовий | гадки | гадок |
Давальний | гадці | гадкам |
Знахідний | гадку | гадки |
Орудний | гадкою | гадками |
Місцевий | на/у гадці | на/у гадках |
Кличний | гадко | гадки |