вінілхлорид
ВІНІЛХЛОРИД, -у, ч. Органічна сполука; ненасичений аліфатичний галогеновмісний вуглеводень; безбарвний газ з слабким запахом хлороформу; застосовують у виробництві синтетичних смол.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вінілхлорид | вінілхлориди |
Родовий | вінілхлориду | вінілхлоридів |
Давальний | вінілхлоридові, вінілхлориду | вінілхлоридам |
Знахідний | вінілхлорид | вінілхлориди |
Орудний | вінілхлоридом | вінілхлоридами |
Місцевий | на/у вінілхлориді | на/у вінілхлоридах |
Кличний | вінілхлориде | вінілхлориди |