відчикрижити
ВІДЧИКРИЖИТИ, жу, жиш, док., перех., розм., рідко. Відрізати, відтяти частину чого-небудь. - На мене кинули бомбу, що так мені весь хвіст гладко відчикрижила! - говорив Лис Микита (Фр., IV, 1950, 90); Піджак великий, і його володареві довелося ножицями відчикрижити зайве на рукавах (Шиян, Партиз. край, 1946, 13); // фам. Забрати собі що-небудь у когось; відняти. Батько нашого пана.. відчикрижив од церкви вісімдесят десятин (Стельмах, Хліб.., 1959, 281).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відчикрижу | відчикрижимо |
2 особа | відчикрижиш | відчикрижите |
3 особа | відчикрижить | відчикрижать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відчикрижив | відчикрижили |
Жіночий рід | відчикрижила | |
Середній рід | відчикрижило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відчикрижмо | |
2 особа | відчикриж | відчикрижте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відчикриживши |