відмічення
ВІДМІЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. відмітити й відмітитися 1.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відмічення | відмічення |
Родовий | відмічення | відмічень |
Давальний | відміченню | відміченням |
Знахідний | відмічення | відмічення |
Орудний | відміченням | відміченнями |
Місцевий | на/у відміченні | на/у відміченнях |
Кличний | відмічення | відмічення |