відвернений
ВІДВЕРНЕНИЙ, ВІДВЕРНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відвернути. Запарувала рілля, тьмяно заблищали на сонці одвернуті лемешами скиби землі (Тют., Вир, 1960, 11); // у знач. прикм. Підняла Олена голову і з відверненим лицем оперлась мовчки о поруччя крісла (Коб., І, 1956, 94); // відвернено, безос. присудк. сл. Загрозу світової термоядерної війни, що нависла над людством, відвернено (Ком. Укр., 5, 1963, 74).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відвернений | відвернена | відвернене | відвернені |
Родовий | відверненого | відверненої | відверненого | відвернених |
Давальний | відверненому | відверненій | відверненому | відверненим |
Знахідний | відвернений, відверненого | відвернену | відвернене | відвернені, відвернених |
Орудний | відверненим | відверненою | відверненим | відверненими |
Місцевий | на/у відверненому, відверненім | на/у відверненій | на/у відверненому, відверненім | на/у відвернених |