вислів
ВИСЛІВ, лову, ч. Сполучення слів, що виражає закінчену думку або становить певну єдність; фраза, мовний зворот. Тут один [брат], там другий із них старався якимсь зручним висловом піддержати розмову (Фр., VI, 1951, 205); Від таких висловів [Філянського], як "оклик дум", "сонний шум" і т. ін., просто в голові паморочиться (Коцюб., III, 1956, 25); [Ярчук:] Минулого разу на влучні вислови Сергія Михайловича присутні кілька разів сміялися (Мик., I, 1957, 386); // Твердження, передане небагатьма виразними словами. За висловом Олексія Максимовича Горького, Шевченко, разом з Пушкіним і Міцкевичем, з найбільшою красою, силою і повнотою втілює дух народу (Літ. газ., 23.V 1961, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вислів | вислови |
Родовий | вислову | висловів |
Давальний | висловові, вислову | висловам |
Знахідний | вислів | вислови |
Орудний | висловом | висловами |
Місцевий | на/у вислові | на/у висловах |
Кличний | вислове | вислови |