вилитий
ВИЛИТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до вилити 1-3. Як не затоплять їх [ворогів] хвилі вилитих сліз та крові? (Граб., І, 1959, 97); Неподалік від башти на відкритому місці просвічувалась фігура юнака, вилита з темного металу (Гончар, Таврія.., 1957, 115); // вилито, безос. присудк. сл. [Іван:] А подумаєш - скілько то на сих тихих водах та ясних зорях по садах та левадах вилито сліз жіночих (Вас., III, 1960, 26); * У порівн. Мастю був він [кіт] білий, неначе з срібла вилитий (Стор., І, 1957, 183).
Як (наче) вилитий - який добре облягав (стан, ноги), підігнаний (про одяг, взуття). Ті черевички - прийшлися, як вилиті (Вас., II, 1959, 417); На їхніх кремезних тілах форма сиділа, наче вилита (Собко, Шлях.., 1948, 18).
2. прикм., розм. Зовсім такий, як хто-небудь; дуже схожий на когось. Дочка вилита мати вдалася (Мирний, IV, 1955, 68); - Як мені, мамо? - скрипнувши чобітьми, легко пройшовсь [Дмитро] по хаті.. "Який він славний! Вилитий Тимофій", - за кожним рухом стежила мати (Стельмах, II, 1962, 328).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вилитий | вилита | вилите | вилиті |
Родовий | вилитого | вилитої | вилитого | вилитих |
Давальний | вилитому | вилитій | вилитому | вилитим |
Знахідний | вилитий, вилитого | вилиту | вилите | вилиті, вилитих |
Орудний | вилитим | вилитою | вилитим | вилитими |
Місцевий | на/у вилитому, вилитім | на/у вилитій | на/у вилитому, вилитім | на/у вилитих |