вижилити
ВИЖИЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і без додатка, розм. Настирливо домагаючись, одержати щось у кого-небудь. - В цього [Грицька] вижилиш, коли лишнє взяв! Цей віддасть! - чулося поміж народом (Мирний, III, 1954, 26); [Дід:] Тягне [Коломійчиха] людей до волості, щоб опросити за борги; хто, мовляв, признається, - тому така-то скидка і пільга. [Степан:] Хитро! Піймає за язик і обдере, і пільгу оту вижилить... (Стар., Вибр., 1959, 320).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вижилю | вижилимо |
2 особа | вижилиш | вижилите |
3 особа | вижилить | вижилять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вижилив | вижилили |
Жіночий рід | вижилила | |
Середній рід | вижилило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вижилімо | |
2 особа | вижили | вижиліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вижиливши |