видумка
ВИДУМКА, и, ж. 1. Здібність, здатність видумувати, придумувати; винахідливість. Командирів ворожих я знаю, головних принаймні - це кадрові полковники, люди без видумки. Нічого незвичайного, психологічного видумати вони не можуть (Ю. Янов., І, 1958, 161); Колектив працює з творчою видумкою; // розм. Те, що винайдене. [Сторож (сидить за столом і роздивляється на щотах ):] Ну й як-то той писар може викласти усяке діло на оцій видумці? (Кроп., I, 1958, 497).
2. рідко. Те, що вигадане, придумане, що не відповідає дійсності. Зараз догадався він, що се нова видумка Чимчикевича (Фр., II, 1950, 199).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | видумка | видумки |
Родовий | видумки | видумок |
Давальний | видумці | видумкам |
Знахідний | видумку | видумки |
Орудний | видумкою | видумками |
Місцевий | на/у видумці | на/у видумках |
Кличний | видумко | видумки |