вибійчаний
ВИБІЙЧАНИЙ, а. е. Зробл. з вибійки. Другі в плахтах та запасках, голови шовковими платками повив'язують, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила (Мирний, II, 1954, 46); З уяви виринає кремезний, опецькуватий хлопчик, вічно заклопотаний, у перешитих з батька вибійчаних штанях (Кач., II, 1958, 51).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вибійчаний | вибійчана | вибійчане | вибійчані |
Родовий | вибійчаного | вибійчаної | вибійчаного | вибійчаних |
Давальний | вибійчаному | вибійчаній | вибійчаному | вибійчаним |
Знахідний | вибійчаний, вибійчаного | вибійчану | вибійчане | вибійчані, вибійчаних |
Орудний | вибійчаним | вибійчаною | вибійчаним | вибійчаними |
Місцевий | на/у вибійчаному, вибійчанім | на/у вибійчаній | на/у вибійчаному, вибійчанім | на/у вибійчаних |