вибитий
ВИБИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вибити 1-10. Крізь вибиті вікна дивилась на мене пустка (Коцюб., II, 1955, 404); В коридорах та кімнатах.. вибиті, старанно повитрушувані і від того відсвіжені килимки (Коз., Сальвія, 1959, 31); І пише [Охрім], пише Леніну листа.. Про двох братів, що впали біля тину, Про вибиту копитами долину (Мал., І, 1956, 185).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вибитий | вибита | вибите | вибиті |
Родовий | вибитого | вибитої | вибитого | вибитих |
Давальний | вибитому | вибитій | вибитому | вибитим |
Знахідний | вибитий, вибитого | вибиту | вибите | вибиті, вибитих |
Орудний | вибитим | вибитою | вибитим | вибитими |
Місцевий | на/у вибитому, вибитім | на/у вибитій | на/у вибитому, вибитім | на/у вибитих |