біснуватий
БІСНУВАТИЙ, а, е, заст. Психічнохворий, божевільний. [Річард (..бере від Деві молота і замахує ним) :] Гей, одступіться! ..здіймається лемент: "Він біснуватий!" (Л. Укр., III, 1952, 85); - Те, що вони [німці] дістали під Москвою, приголомшило навіть біснуватого Гітлера (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 32);
* У порівн. Готліб, мов біснуватий, зачав бігати по хаті (Фр., V, 1951, 400); // у знач. ім. біснуватий, того, ч.; біснувата, тої, ж. Про божевільну людину Оженився дурний та взяв біснувату, та не мали що робити - підпалили хату (Укр.. присл.., 1955, 257); // розм. Лютий, роздратований, розгніваний; несамовитий. Зробився Турн наш біснуватим. Реве, як ранений кабан (Котл., І, 1952, 257).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | біснуватий | біснувата | біснувате | біснуваті |
Родовий | біснуватого | біснуватої | біснуватого | біснуватих |
Давальний | біснуватому | біснуватій | біснуватому | біснуватим |
Знахідний | біснуватий, біснуватого | біснувату | біснувате | біснуваті, біснуватих |
Орудний | біснуватим | біснуватою | біснуватим | біснуватими |
Місцевий | на/у біснуватому, біснуватім | на/у біснуватій | на/у біснуватому, біснуватім | на/у біснуватих |