артільний
АРТІЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до артіль. В синім, яснім надвечір'ї. Звично проносячи втому, Чистим артільним подвір'ям з хлопцями йдемо додому (Гірник, Сонце.., 1958, 42).
2. Спільний, колективний. Дрібним господарством з нужди не вийти, говорив він [В. І. Ленін], вказуючи на необхідність переходу до великого, артільного господарства (Біогр. Леніна, 1955, 270).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | артільний | артільна | артільне | артільні |
Родовий | артільного | артільної | артільного | артільних |
Давальний | артільному | артільній | артільному | артільним |
Знахідний | артільний, артільного | артільну | артільне | артільні, артільних |
Орудний | артільним | артільною | артільним | артільними |
Місцевий | на/у артільному, артільнім | на/у артільній | на/у артільному, артільнім | на/у артільних |