хівинці
ХІВИНЦІ, ів, мн. (одн. хівинець, нця, ч.; хівинка, и, ж.). Назва жителів Хівинського ханства, що існувало до 1920 р. і було населене узбеками, туркменами, казахами та каракалпаками. На невеличкий транспорт, який вийшов з Оренбурга на два дні раніше основного, напали хівинці і, хоч охорона відбила напад, чимало возів пограбовано (Тулуб, В степу.., 1964, 257).
хівинець
ХІВИНЕЦЬ див. хівинці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хівинець | хівинці |
Родовий | хівинця | хівинців |
Давальний | хівинцеві, хівинцю | хівинцям |
Знахідний | хівинця | хівинців |
Орудний | хівинцем | хівинцями |
Місцевий | на/у хівинці, хівинцеві | на/у хівинцях |
Кличний | хівинцю | хівинці |
хівинка
ХІВИНКА див. хівинці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хівинка | хівинки |
Родовий | хівинки | хівинок |
Давальний | хівинці | хівинкам |
Знахідний | хівинку | хівинок |
Орудний | хівинкою | хівинками |
Місцевий | на/у хівинці | на/у хівинках |
Кличний | хівинко | хівинки |