мамона
МАМОНА, и. 1. ч . У деяких давніх народів (сірійців та ін.) - бог багатства та наживи; у християнських церковних текстах - злий дух, уособлення користолюбства. - Не можна разом служити богу й мамоні, - відповів дід (Фр., IV, 1950, 195).
2. ж., перен., заст., зневажл. Жадібність, ненаситність, обжерливість. - У панів така мамона, що коли смачне, то вони й жабу з'ядять (Стор., І, 1957, 196).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мамона | мамони |
Родовий | мамони | мамон |
Давальний | мамоні | мамонам |
Знахідний | мамону | мамони, мамон |
Орудний | мамоною | мамонами |
Місцевий | на/у мамоні | на/у мамонах |
Кличний | мамоно | мамони |