доозброєний
ДООЗБРОЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до доозброїти.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | доозброєний | доозброєна | доозброєне | доозброєні |
Родовий | доозброєного | доозброєної | доозброєного | доозброєних |
Давальний | доозброєному | доозброєній | доозброєному | доозброєним |
Знахідний | доозброєний, доозброєного | доозброєну | доозброєне | доозброєні, доозброєних |
Орудний | доозброєним | доозброєною | доозброєним | доозброєними |
Місцевий | на/у доозброєному, доозброєнім | на/у доозброєній | на/у доозброєному, доозброєнім | на/у доозброєних |