цвіркнути
ЦВІРКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до цвіркати. Гримнув постріл, куля цвіркнула десь вище голови Чумаченка (Тют., Вир, 1964, 312); Трифонов зціпив зуби і цвіркнув слиною крізь них (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 297); - Ґазда дома? - питає [Крученючка] Доцьки, по-чоловічому цвіркнувши слину крізь рештку зубів (Вільде, Сестри.., 1958, III, 329); // Сказати крізь зуби що-небудь зневажливе.- Боїшся, щоб Грицько ціпка не дав? - цвіркнула Івга (Мирний, III, 1954, 40); - Я проведу, Степко.- А я не боюсь! .. -Подумаєш,- цвіркнув крізь зуби Дмитро (Зар., На.. світі, 1967, 148); Пувичка цвіркнув крізь зуби: - Здоров. Чого дивишся? Не пізнав, може? (Мик., Повісті.., 1956, 112).