інтерорецепція
ІНТЕРОРЕЦЕПЦІЯ, -ї, ж. Виникнення, проведення і сприймання центральною нервовою системою імпульсів, які з'являються внаслідок збудження чутливих закінчень, розсіяних у внутрішніх органах; за допомогою інтерорецепції здійснюється зв'язок внутрішніх органів, кровоносних і лімфатичних судин, скелетних м'язів і т.п. з центральною нервовою системою.