ізолятор
ІЗОЛЯТОР, а, ч. 1. Речовина, що не проводить електричного струму; діелектрик. Учені почали розрізняти тіла, які проводять електрику,- провідники і тіла, що не проводять електрики,- ізолятори (Нариси розв.прикл. електр.., 1957, 9); Суху деревину використовують як ізолятор при монтуванні освітлювальних сіток, .. для стовпів електросіток тощо (Стол.-буд. справа, 1957,30).
2. Виріб для ізоляції та кріплення дроту. Поставлять стовпи з ізоляторами, потягнуть дріт, засвітять світло по селу, проведуть під кожну стріху (Ю. Янов., Мир, 1956, 121).
3. Приміщення для тимчасової ізоляції людей із заразними хворобами тощо. - Цей хлопчик зараз в ізоляторі. Він хворий (Донч., VI, 1957, 320); В інтернатах, де учнів є від 50 і більше, необхідно виділяти ізолятор на 1-2 і більше учнів (Шк. гігієна, 1954, 183); // Спеціально пристосоване приміщення для тварин із заразними хворобами.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ізолятор | ізолятори |
Родовий | ізолятора | ізоляторів |
Давальний | ізоляторові, ізолятору | ізоляторам |
Знахідний | ізолятор | ізолятори |
Орудний | ізолятором | ізоляторами |
Місцевий | на/у ізоляторі | на/у ізоляторах |
Кличний | ізоляторе | ізолятори |